Економічна конкурентоспроможність належить до здатності економічного сектору, території (країни, економічної зони тощо), компанії продавати та надавати один або кілька комерційних товарів чи послуг на даному ринку в умовах конкуренції в довгостроковій перспективі.
Оцінюється через динаміку частки ринку. Це результат здатності бути конкурентоспроможними за цінами, регулярно пропонувати інновації та додаткові послуги.
Конкурентоспроможність компанії вимірюється наявністю переваги, що випливає з наявної різниці між пропозицією, зробленою оператором або його конкурентами. Порівняння має оцінюватися не тільки об’єктивно, а й через – більш суб’єктивну – призму фактичного сприйняття, здійснюваного зацікавленими клієнтами, а також його конкурентами (компаніями або територіями).
Ця різниця може виникнути в результаті порівняння двох пропозицій:
ідентичні, але один з яких, як кажуть, “за нижчою ціною” отримує вигоду від привабливішої ціни продажу та/або собівартості ;
вирізняється тим, що за однакової ціни та/або вартості володіє характеристиками, які перевершують або більше відповідають потребам споживача.
Строго кажучи, компанія, яка успішно позиціонує себе в певних нішах (висока якість, інновації тощо), не зайнятих її конкурентами, або є єдиною (на цей момент часу), яка виробляє певний вид товарів чи послуг (ситуація квазімонополії), не демонструє конкурентоспроможності: вона практикує стратегію, що дає їй змогу тимчасово або постійно ізолювати себе від конкуренції. Тим не менш, у масштабі компанії, території або галузі зайнятості будь-яка стратегічна або виробнича спеціалізація може бути джерелом сильної конкурентоспроможності, коли вона прямо або побічно забезпечує синергію, масштаб продуктивності та позитивні зовнішні ефекти, що зміцнюють конкурентну ситуацію. Сприятливі ефекти, які можуть відображатися і використовуватися на розсуд керівників для закріплення конкретних позицій організації (на ринку, у стратегічній сфері діяльності тощо) або на рівні її загальної стратегії (плавучі сегменти, які використовуються для фінансування тих, хто перебуває в процесі появи або консолідації).
Таким чином, вивчення конкурентоспроможності компанії зводиться до аналізу результатів діяльності компанії по відношенню до конкурентів, як за її витратами (цінова конкурентоспроможність), так і за отриманням конкурентних переваг (нецінова конкурентоспроможність). Такий підхід зазвичай містить стратегічний діагноз, який складатиметься з аналізу бізнес-моделі компанії та оцінки її стратегічного позиціонування в навколишньому середовищі.